Президент США Дональд Трамп суттєво змінив свій погляд щодо російсько-української війни, однак жодної конкретики про те, що буде, якщо російський лідер Володимир Путін проігнорує його пропозицію про досягнення миру за 50 днів, він так і не надав.
Джерело: Букви
Про це мовиться в аналізі репортера CNN Стівена Коллінсона.
Гірші сценарій того, що могла статись за президентства Трампа для України не збулись. Трамп не здався Путіну, не кинув Європу і налаштований до НАТО куди краще, аніж раніше.
Україна ризикує втратити територію в результаті літнього нападу Росії. Але з дипломатичного погляду вона перебуває у більш вигідному становищі щодо позиції до адміністрації Трампа, ніж хто-небудь міг би уявити, після лютневої суперечки між президентами США та України у Білому домі. Це означає, що шанси України на виживання в якості незалежного, суверенної держави виросли.
Ворожість Трампа щодо Києва могла бути в основному зумовлена його розчаруванням тим, що Путін ігнорував його мирні плани, які були орієнтовані на Кремль.
Та вже зараз Трамп позбавився думки, що лише його особистість може змусити Путіна покоритись. Американський президент пообіцяв Україні нове озброєння і попередив Росію про санкції.
І хоча ця спроба досягти миру в Україні також може провалитись, зрештою, Трамп не здає Україну.
50 днів, які Трамп дав Путіну для укладання миру, це не лише час для РФ, а й для самого президента США, аби зрозуміти, куди рухатись у цьому питанні.
Країни НАТО за цей період можуть підвищити власну корисність для Трампа після успішного саміту альянсу.
Зеленський може спробувати налагодити доброзичливіші стосунки з Трампом, щоб сформувати його підхід до будь-яких майбутніх мирних угод.
І хоча побоювання щодо готовності Путіна вести безстрокову війну, як і раніше, є актуальними, є невеликий шанс, що за кілька тижнів Путін обдумає можливість відмови США від угоди, яка, швидше за все, поверне йому території, захоплені ним під час трирічної війни, і яку він міг би представити як перемогу.
У вівторок Трамп виглядав оптимістично, захищаючи терміни ультиматуму.
“Багато думок змінюється дуже швидко — можливо, не через 50 днів, а можливо, і набагато раніше”, — сказав президент.
Було б нерозумно припускати, що відчуження Трампа від Путіна буде незмінним.
Його гнів, мабуть, здебільшого викликаний розчаруванням тим, що Путін не забезпечив йому перемогу у вигляді мирної угоди, яка могла б принести Нобелівську премію, а не будь-яке глибоке сентиментальне чи геополітичне занепокоєння з приводу наслідків відмови від України.
І, як завжди, президент пом’якшив свою колишню різку критику російського лідера. Розкритикувавши Путіна за “маячню” минулого тижня, Трамп у понеділок заявив BBC: “Я з ним ще не закінчив”.
Трамп — людина ділова, діє у стислий термін і постійно прагне невеликих перемог, які можна продемонструвати. Тому, якби він раптом заявив, що зустрічається з Путіним на саміті наступного місяця, або розлютився на нову, як йому здається, неповагу з боку Зеленського, ніхто б не здивувався.
“Мене турбує те, що Дональд Трамп здатний дуже швидко піддатися впливу”, – сказала Сабріна Сінгх, ексзаступниця прессекретаря Пентагону, а нині коментатор CNN з міжнародних питань.
“Я боюся, що це лише питання часу, коли відбудеться ще одна телефонна розмова між Дональдом Трампом і Володимиром Путіним, у ході якого Путін піде на якісь поступки і скаже, що ми встановимо тимчасове п’ятиденне припинення вогню, а потім розгорнеться і скаже: “Україна порушила це припинення вогню, тому ми продовжимо війну””.
Проте зміна позиції Трампа має важливе значення.
Виконуючи свою обіцянку швидко відправити в Україну першокласну зброю, він робить великий крок. Системи протиракетної оборони Patriot могли б врятувати життя багатьох мирних жителів, але Трамп іде на політичний ризик, відмовляючись від передвиборчого скептицизму щодо України, який поділяє багато прихильників MAGA.
Трамп також продемонстрував велику відкритість до санкцій. Торгівля між США та Росією на даному етапі незначна, тому двосторонні санкції не матимуть великого значення. Але якщо Трамп справді виконає загрозу запровадження додаткових санкцій щодо країн, які купують російську продукцію, особливо експортують енергоносії, він може задушити економіку та військову машину Кремля.
І все-таки чи справді він націлиться на Індію та Китай — двох провідних покупців російських товарів — і зробить крок, який може серйозно підірвати відносини США з цими гігантами та вкинути світову економіку в хаос? Його непередбачувана історія введення та скасування мит у рамках глобальної торгової війни говорить про інше. Можливо, на це сподівається Москва.
Також важливо, яку додаткову зброю Трамп може відправити Україні, якщо така взагалі буде.
Хоча Трамп, мабуть, не визнає цього, він перебуває у ситуації, аналогічній тій, яку довгий час займав його попередник Джо Байден. Він розмірковує, наскільки далеко він може натиснути на Путіна, уникаючи провокаційних кроків, які можуть перетнути його невидимі червоні лінії і розпалити війну.
Нова толерантність і навіть схвалення Трампа щодо НАТО викликані реальними побоюваннями, що його новий термін може спровокувати політичний землетрус у вигляді виведення США.
Заслуга в цьому належить тихій дипломатії прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера та президента Франції Еммануеля Макрона, які останні місяці працювали з Трампом і консультували Зеленського щодо того, як слід підходити до США.
Тим часом генеральний секретар НАТО Марк Рютте минулого місяця організував саміт альянсу в Нідерландах, який став політичним тріумфом Трампа. Угода про те, що країни НАТО витрачатимуть 5% ВВП на оборону до 2035 року, дозволило Трампу стверджувати, що він змусив Європу серйозно задуматися про свою оборону та знизити навантаження на США.
У понеділок Трамп, перебуваючи з Рютте в овальному кабінеті, похвалив дух Європи у війні в Україні, додавши: “Зрештою, сильна Європа — це дуже добре, це дуже добре”.
Тепер НАТО розв’язало ще одну політичну проблему для президента. Фактично НАТО використовується ним як прикриття для відправлення ракет “Петріот” до Києва. Європейські країни відправляють батареї до Києва, після чого союзники США щодо НАТО закуплять у США заміну.
Рютте презентував цей дипломатичний балет як чергову перемогу Трампа.
Канал НАТО забезпечує Трампу як мінімум символічну дистанцію, коли він постачає зброю в Україну для використання у війні проти Росії. Це дозволяє йому мати певний рівень правдоподібного заперечення, якщо активісти MAGA не схвалять це. І це задовольняє одержимість Трампа укладанням вигідних фінансових угод. Очікується, що він стверджуватиме, що забезпечив новий продаж і навіть робочі місця для американських оборонців.
Проте обіцянка, що інші наступальні озброєння також можуть потрапити в Україну тим самим маршрутом, не конкретизовано. Неясно, чи Україна отримає зброю, яка дозволить їй наступати на полі бою проти Росії. І малоймовірно, що будь-яка допомога США буде порівнянна з масштабними пакетами військової допомоги, схваленими Конгресом при адміністрації Байдена.
Атмосфера на Капітолійському пагорбі також змінюється. Пропозиція посилити санкції проти Росії вже отримала потужну двопартійну підтримку в Сенаті, і Трамп продемонстрував, що може забезпечити собі більшість у Палаті представників для розв’язання своїх пріоритетних завдань.
Союзник Трампа сенатор Ліндсі Грем та його співавтор-демократ сенатор Річард Блюменталь заявили у понеділок, що їхній законопроєкт може стати “справжнім виконавчим молотом” щодо ізоляції Росії. Однак цей захід все ж таки може викликати розбіжності серед республіканців, особливо в той час, коли Трамп вже викликає невдоволення деяких своїх прихильників через справу Джеффрі Епштейна.
Сенатор від штату Міссурі Джош Хоулі, який виступає проти збільшення допомоги Україні, заявив у вівторок, що не бачить гострої потреби в законопроєкті тепер, коли Трамп пригрозив запровадити санкції проти Росії і навіть додаткові санкції проти Індії та Китаю.
Сенатор від Кентуккі Ренд Пол розкритикував цю ініціативу, назвавши її “одним із найнебезпечніших законопроєктів, які будь-коли розглядалися Сенатом”. Він передбачив повне припинення торгівлі з Китаєм, Індією та Туреччиною, якщо США запровадять проти них санкції.
Таким чином, внутрішню політику Трампа щодо України ще не повністю вирішено. Та й геополітична ситуація насправді також не та.
Трамп прийняв жорсткішу політику щодо Путіна, але вона не є остаточною і не гарантовано довготривалою. Масштаби майбутньої військової підтримки США України залишаються незрозумілими, навіть якщо уряд Києва зараз у більш вигідних відносинах із президентом, ніж будь-коли раніше. Європейські країни НАТО можуть зітхнути з полегшенням щодо Трампа, але його погрози торгової війни призвели до глибокого трансатлантичного розколу.
Все це означає, що головний розрахунок Путіна, що він зможе пережити Захід у війні в Україні, навряд чи суттєво зміниться.
Обговорення