На території України розгортається воєнний злочин приголомшливих масштабів, оскільки РФ атакує енергооб’єкти, з метою заморозити мільйони мирних українців у їхніх домівках та спровокувати гуманітарну катастрофу.
Джерело: Букви
Росія неодноразово атакувала енергетичну інфраструктуру України від початку повномасштабної війни, однак сьогоднішні атаки є наймасштабнішими за всю війну.
В останні місяці атаки Росії на цивільні цілі різко розширилися за масштабами, оскільки Кремль прагне завдати максимальної шкоди населенню України, позбавивши його доступу до опалення, електроенергії, газу та води в найхолодніший період зимового сезону.
Наслідки були руйнівними, особливо тому, що більшість житлових районів українських міст продовжують покладатися на системи центрального опалення, що працюють на величезних електростанціях, які майже неможливо захистити. Кремль використовує цю слабкість, повторно атакуючи ті самі об’єкти, щоб зірвати ремонтні роботи.
Хоча команди українських енергетиків продовжують творити дива, кожна наступна атака ускладнює їхнє завдання.
Українці відреагували на різке зниження температури та замерзання квартир низкою імпровізованих рішень. Також було чимало типового для українського військового періоду непокори: місцеві громади об’єднуються на підтримку одна одної, публікують легковажні відео в соціальних мережах та влаштовують вуличні вечірки на снігу.
Водночас багато хто висловив розчарування постійним акцентом ЗМІ на українській стійкості на тлі зростаючої гуманітарної кризи.
“Стійкість не означає імунітет. Україна не може терпіти все нескінченно. Якщо представити це лише як історію сили, це ризикує притупити терміновість того, що відбувається”, – написала українська коментаторка Ірина Войчук 16 січня.
Інші поділяють цю думку, зокрема деякі з найвідоміших міжнародних прихильників України.
“Міфологізація витривалості – це тиха форма самозалишення. Стійкість не означає невразливість. Коли ми говоримо так, ніби українці можуть просто “впоратися”, ми знімаємо з себе відповідальність”, – застеріг президент Фонду Р.Т. Везермена Меган Моббс у нещодавній публікації.
З огляду на те що морози, як очікується, триватимуть до лютого, ситуація в Україні є критичною. У багатоповерхівках, що домінують у містах України, багато менш мобільних мешканців вже тижнями прикуті до дому та, ймовірно, залишатимуться в пастці морозної темряви протягом наступного місяця.
Прогноз особливо серйозний для людей похилого віку, тих, у кого є молоді сім’ї, та людей, які потребують медичної допомоги. Іншими словами, нинішня стратегія бомбардувань Росії, схоже, була спеціально розроблена для ударів по найвразливіших членах українського суспільства.
Оскільки потенціал для масштабних втрат життів стає дедалі очевиднішим, міжнародна аудиторія починає усвідомлювати справжні масштаби злочинних намірів Росії.
Головний кореспондент The Wall Street Journal з питань закордонних справ Ярослав Трофімов нещодавно назвав зимову бомбардувальну кампанію Росії “геноцидними зусиллями Путіна зробити Київ непридатним для життя”. Конвенція ООН про геноцид 1948 року визначає “навмисне створення для групи умов життя, розрахованих на її повне або часткове фізичне знищення”, як один із п’яти визнаних актів геноциду. Принаймні, нинішні дії Росії дуже схожі на це визначення.
Поточна зимова бомбардувальна кампанія відображає ширшу тенденцію посилення російських атак на цивільне населення України. За даними ООН, 2025 рік був найсмертоноснішим роком війни для українських мирних жителів з 2022 року, коли загинуло понад 2500 людей і понад 12 тисяч зазнали поранень. Це на 31% більше, ніж у попередньому році, і на 70% більше, ніж у 2023 році. Багато з цих смертей сталися через сплеск російських ракетних та безпілотних ударів по цивільних цілях, включаючи житлові будинки, лікарні та дитячий майданчик.
Росію також звинувачують у проведенні систематичної кампанії ударів безпілотниками, спрямованих на населення в прифронтових районах півдня України. Ці атаки були названі “людським сафарі”. Вони передбачають використання безпілотників з системами відеонаведення для полювання на окремих осіб, що свідчить про навмисний характер убивств.
Розслідування ООН у жовтні 2025 року щодо цього теракту з використанням безпілотників виявило, що Росія винна у “систематично скоординованих діях, спрямованих на вигнання українців з їхніх домівок”, і дійшло висновку, що дії Кремля на півдні України кваліфікуються як злочини проти людяності: вбивство та насильницьке переміщення цивільного населення.
Путін різко посилює атаки на цивільне населення України, оскільки не може виграти війну на полі бою. Коли він розпочав повномасштабне вторгнення в Україну в лютому 2022 року, то очікував швидкої та повної перемоги. Натомість його армія загрузла в жорстокій війні на виснаження.
Попри величезні ресурси, спрямовані на вторгнення, та переведення всієї своєї країни на військовий лад, Путін не зміг забезпечити вирішальний прорив. Багато хто в Москві сподівався, що повернення Дональда Трампа до Білого дому змінить військову ситуацію, але навіть різке скорочення допомоги США Україні протягом минулого року не змогло змінити ситуацію на користь Росії.
Армія РФ захопила менше одного відсотка території України протягом 2025 року, зазнавши сотень тисяч втрат. За нинішніх темпів Росії знадобилися б десятиліття та мільйони людей, щоб повністю підкорити Україну.
У своїх офіційних заявах Путін продовжує демонструвати впевненість та хвалитися успіхом своєї армії вторгнення. Однак, за такої малої кількості справжніх перемог, це часто означало вигадування досягнень.
Звичка Путіна перебільшувати російські здобутки повернулася до нього наприкінці 2025 року, коли він неодноразово заявляв про захоплення українського міста Куп’янськ, але президент України Володимир Зеленський особисто відвідав місто та записав відео, яке викривало брехню Путіна.
Цей епізод підкреслив зростаючий розрив у довірі між сміливими розмовами Путіна про неминучу перемогу Росії та реальністю поля бою з мінімальними російськими здобутками та катастрофічними втратами.
Не маючи очевидного шляху до військової перемоги, Путін зараз відкрито застосовує стратегію терористичної тактики проти цивільного населення України. Він сподівається, що, використовуючи зиму як зброю та ризикуючи мільйонами життів, він нарешті зможе зламати український опір і змусити Україну капітулювати. Європа не бачила злочинності такого масштабу з часів Гітлера та Сталіна.
Поки що міжнародна реакція на зимову бомбардувальну кампанію Росії була абсолютно неадекватною. Хоча багато партнерів Києва поспішили надати гуманітарну допомогу, Кремль не поніс жодних додаткових витрат.
Натомість, за повідомленнями, саме Україну, а не Росію, просять піти на поступки. Якщо це не зміниться, нормалізація російських воєнних злочинів продовжиться, а відчуття безкарності Путіна ще глибше вкоріниться. Тоді буде лише питанням часу, коли інше цивільне населення відчує жахи, які зараз відбуваються в Україні.
Обговорення