Для Європи Україна — це хороша війна — момент, коли хоробрі українські патріоти частково відступили від жорстокого російського вторгнення і, у процесі, відновили віру в цінності демократії та спільної оборони.
Джерело: #Букви
Коли українські війська цього тижня просунулися вперед, європейські лідери, які зібралися на конференцію, були захоплені тим, що багато хто назвав майбутнім українським тріумфом над президентом Росії Володимиром Путіним і беззаконною автократичною системою, яку він представляє.
Святкування перемоги хвилююче, але надзвичайно передчасне. Ймовірно, попереду ще багато місяців кровопролитних боїв зі зростанням небезпеки того, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю, намагаючись запобігти поразці. Але політики з усієї Європи, здавалося, були настільки захоплені нещодавнім успіхом України на полі бою, що багато хто відкидав небезпеку російської ескалації та те, що може бути холодною зимою для Європи, де бракує енергоносіїв.
Ми аналізували війну в Україні у військовому плані, але це також знаменує надзвичайний культурний зсув для Європи. Майже два десятиліття тому, на тлі запеклих розбіжностей щодо війни в Іраку, Роберт Каган написав, що розбіжності щодо застосування сили настільки загострилися, що, здавалося, американці з Марса, а європейці – з Венери.
Всього три роки тому президент Франції Емманюель Макрон заявив, що НАТО переживає “смерть мозку”. З експрезидентом США Дональдом Трампом, який теж критикував НАТО, здавалося, що трансатлантичний альянс розвалюється по обидва боки океану.
Війна в Україні значною мірою змінила фобію Європи щодо користі військової сили — і цінності міцного альянсу зі Сполученими Штатами. Європейці більше кутаються в синьо-жовтий прапор України, ніж у червоно-біло-блакитний. Але це знаменує величезну зміну, не в останню чергу тому, що її поділяють молоді європейці, які мало пам’ятають холодну війну, але відчувають відразу від жорстокості авторитарного режиму Путіна.
“Європа та США ближчі, ніж будь-коли раніше”, — сказала міністр закордонних справ Німеччини Анналена Бербок цього тижня на Варшавському форумі безпеки, висловлюючи точку зору, яку поділяють багато інших доповідачів. “Ми трохи запізнилися з початком війни, але змінили наш курс на 180 градусів, коли йдеться про підтримку України”.
Лише рік тому Німеччина, здавалося, робила ставку на те, що для її економічної безпеки потрібні хороші відносини з Москвою та постійне надходження російських енергоносіїв. Це доброзичливе ставлення до Росії було зруйноване. “Те, що ми зараз бачили, — це повернення Америки як важливого фактора європейської безпеки”, — сказав Норберт Реттген, відомий німецький правоцентристський політик, який до минулого року очолював комітет із закордонних справ німецького парламенту.
Зустріч у Варшаві символізувала іншу реальність нової Європи: центр тяжіння НАТО перемістився на схід, до Польщі та країн Балтії, які є історичними ворогами російської влади.
Президент Польщі Анджей Дуда на невеликому зібранні в палаці Бельведер у вівторок ввечері сказав, що зухвала позиція України нагадала йому про те, як польська армія зупинила експансію російської більшовицької армії на захід у 1919 році і, що, за його словами, змінило історію Європи. Біля палацу, де він виступав, стоїть культова статуя генерала, який командував цією польською армією, маршала Юзефа Пілсудського.
Але одночасно центр тяжіння НАТО також перемістився на північ, до Фінляндії та Швеції, двох традиційно нейтральних країн, які були настільки шоковані вторгненням Путіна, що приєдналися до альянсу. Як нагадала групі Анна Віслендер, очільниця офісу Стокгольмської Атлантичної ради, востаннє Швеція приєдналася до європейського альянсу за часів Наполеона, понад 200 років тому.
Найдивовижнішою темою цієї зустрічі стало відкидання ядерних погроз Путіна. Прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що бряцання зброєю було просто “спробою нас налякати”. Колишній міністр закордонних справ і оборони Литви Лінас Лінкявічюс погодився, що тактична ядерна зброя “нічого не дасть у військовому плані”. Адмірал Роб Бауер, норвежець, який очолює військовий комітет НАТО, сказав, що, попри російські ядерні загрози, “стратегічно вони вже програли війну”.
Коли в повітрі витають тріумфальні розмови, варто бути скептичним. Війни не закінчуються легко чи влучно. Але зміни, які російсько-українська війна внесла у європейські настрої, здаються реальними, і вони можуть тривати десятиліттями.
Обговорення