Українцям слід бути пильними – російські спецслужби створюють фейкові сайти та телеграм-канали, щоб видурювати гроші та особисті дані в родичів зниклих безвісти. Схема працює через маніпуляції довірою, обіцянки допомоги й психологічний тиск, а натомість – використовує біль для пропаганди та шантажу.
Джерело: OBOZREVATEL
Про це розповідають журналісти “Суспільного”, які з’ясували, як працює схема. Українці, які шукають зниклих родичів, військових чи цивільних, часто опиняються в ситуації повної невідомості. У розпачі люди звертаються до будь-яких ресурсів, аби отримати хоча б крихту інформації.
Під виглядом допомоги Росія створює канали, що маскуються під волонтерські або правозахисні організації. Назви звучать правдоподібно: “Щит матерей”, “Україна зникає безвісти”, “Гуманітарна пошукова місія”. Вони начебто пропонують допомогти у пошуках полонених або зниклих. Людині пропонують заповнити анкету або написати в чат. Спершу – безкоштовно, без зобов’язань, нібито тільки для того, щоб “передати дані” на перевірку.
Але далі схема набирає обертів. Починається психологічний тиск, обіцянки зв’язку з полоненим, можливість поговорити телефоном, побачити відео. І обов’язково – умова переказати певну суму коштів, іноді вимагають не гроші, а скан-копії документів, військові витяги фото. Усе це – збір розвідувальної інформації, яку росіяни використовують для фабрикації звинувачень або шантажу.
Ще одна частина схеми – підміна. Наприклад, створюється телеграм-канал з українською назвою, де викладаються фото військових документів, обгорілих речей, тіла або просто списки імен. Люди бачать у коментарях знайомі прізвища або згадки про рідні бригади й починають контактувати з адміністраторами. Ті відповідають, підтримують розмову, а далі або вимагають дані, або кошти. Якщо родич не виконує умови – людину блокують або погрожують, що “втратить шанс” дізнатися щось про зниклого.
Особливо цинічним є використання образу “мам” або “дружин”, які буцімто також шукають рідних. Вони стають “модераторами” чату, входять у довіру, розпитують, збирають інформацію. Деякі з них – фейкові акаунти, створені спеціально для виманювання емоцій і деталей.
У цих чатах та каналах нерідко транслюють відео з “військовополоненими”, які читають заздалегідь написаний текст. Мета – просувати російські наративи, створювати враження, що Україна своїх не шукає, а “врятувати” може лише звернення до “правильних людей” – тобто фейкових організацій. Після цього родичі починають сумніватися в офіційних джерелах, зневірюються, стають ще вразливішими до маніпуляцій.
У деяких випадках після спілкування з псевдодопомогою родичі дізнаються, що особисті дані їхніх близьких або навіть їх самих згодом з’являються на інших російських ресурсах. Тобто ці структури між собою пов’язані в єдину мережу, яка збирає інформацію, проводить шантаж, поширює фейки та обслуговує пропаганду.
Реальні ж міжнародні організації, такі як Міжнародний Червоний Хрест, сьогодні не мають доступу до українських військовополонених на території Росії. Офіційні механізми пошуку працюють повільно, але прозоро: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими, Служба розшуку при МВС, уповноважений з прав людини.
Обговорення