Битва за місто Бахмут на Донеччині, яка тривала понад 10 місяців, на сьогодні фактично завершена. Після місяців жорстоких артилерійських дуелей, шаленого наступу військ і тисяч втрат росіян і українців формування РФ контролюють промисловий вузол, а українські війська намагаються тиснути на фланги міста.
Джерело: #Букви
Що буде далі для Росії, яка прагне захопити всю Донецьку область, поки що незрозуміло. На початку битви за Бахмут Кремль сподівався, що місто стане плацдармом для подальшого просування на захід – до Краматорська та Слов’янська. Однак після виснажливих бойових дій у Бахмуті ця мета здається недосяжною.
Військові аналітики кажуть, що російські війська здаються виснаженими після того, як зазнали значних втрат у Бахмуті. І загалом війська РФ показали мало спроможності захопити більше території в інших місцях, оскільки вони здебільшого були зведені до менш масштабних атак у кількох містах на сході країни.
Тим часом Україна навчила нові формування, озброєні та екіпіровані Заходом, і очікується, що вона розпочне ширший контрнаступ десь уздовж лінії фронту протяжністю понад 900 км.
Плани України змусили окупантів триматися в обороні та будувати укріплення у підготовці до наступного етапу війни.
“Ймовірно, ми побачимо більше локалізованих тактичних нападів. Але Росія, швидше за все, зосередиться насамперед на обороні та готуватиметься до контрнаступу України”, — сказав про російські сили Роб Лі, військовий аналітик з Інституту дослідження зовнішньої політики.
Останні місяці війська РФ провели у підготовці до наступу ЗСУ, водночас продовжуючи атакувати деякі ділянки фронту, такі як Кремінна та Авдіївка. Ці атаки не принесли окупантам значної переваги, натомість росіяни знищили міста на своєму шляху та виснажили власні сили.
На півдні, який, за прогнозами деяких військових аналітиків, стане центром наступу України, російські війська вирили заплутану мережу первинних і вторинних траншей і мінних полів, щоб перешкодити будь-якому українському просуванню, згідно з супутниковими фотографіями та аналітиками.
Аналітики кажуть, що якщо Україні все-таки вдасться відвоювати територію, це може дати перевагу набагато більшим військово-повітряним силам Росії, оскільки українські війська просуваються вперед поза зоною дії їх ППО.
Далі на південний захід Україна зараз утримує південне портове місто Херсон після того, як повернула його в листопаді. Але оскільки річка Дніпро є природним рубежем, російські артилерійські підрозділи можуть обстрілювати місто зі східного боку з невеликим ризиком бути захопленими українськими сухопутними силами, враховуючи складність перетину широкого, відкритого водного шляху.
На півночі підрозділи російського добровольчого корпусу (РДК) та легіон “Свобода Росії” (ЛСР) здійснили рейд у Бєлгородську область РФ. Вважається, що такий крок спрямований на зв’язування російських військ і збентеження Кремля після захоплення Бахмута.
Але битва за Бахмут обійшлася Росії та Україні значною ціною і значною мірою залежатиме від того, що буде далі. Обидві сторони зробили величезні інвестиції в людей і матеріальні засоби, щоб взяти й утримати відносно невелике і тепер зруйноване місто, довоєнне населення якого становило понад 70 000 осіб.
Така природа 15-місячної війни: обидві армії, які все ще вкорінені в радянській тактиці, продовжують значною мірою покладатися на артилерію, танки та обмежене просування військ, щоб захопити та контролювати землю.
“Битва за Бахмут менш важлива з точки зору території, а більше з точки зору її впливу на обидві сили та того, що вона розкриває про них”, — сказав Майкл Кофман, директор російських досліджень CNA, дослідницького інституту в Арлінгтоні, штат Вірджинія.
Минулого року російські війська зазнали поразки на трьох фронтах — навколо Києва, на північному сході Харківської області та під Херсоном. Росія виховує свої виснажені та забиті формування після жорстоких міських боїв у Бахмуті. Україна також страждає від втрат, але окопається на набагато сприятливішій і вищій місцевості за межами Бахмута.
Останніми днями українські сили досягли невеликих успіхів на північ і південь від Бахмута, поставивши свої сили в кращу позицію, щоб не дати російським військам просуватися далі. Керівник ПВК “Вагнер” Євген Пригожин, чиї найманці несли основну відповідальність за захоплення Бахмута, пообіцяв вивести їх з міста та передати його оборону російським військовим, ризикуючи неорганізованою мінливістю військ РФ.
Вагнерівці “насправді не призначений для оборонних операцій”, сказав Лі.
Найманці Пригожина виявилася одним із найстрашніших ворогів України, і залишається незрозумілим, як їх відхід з поля бою може вплинути на здатність ЗСУ чинити тиск на Бахмут і за його межами.
Військові аналітики, західні спецслужби та українські посадовці місяцями сперечалися про стратегічне значення битви за Бахмут. За їх словами, Росія могла б інвестувати ресурси деінде на лінії фронту, а не витрачати життя та боєприпаси на кілька кілометрів землі. Україна також могла відступити раніше, зберігши свої батальйони, бригади та запаси для майбутніх наступів.
Рішення обох сторін стояти і битися матиме довготривалий вплив на їхні майбутні маневри.
Битва за Бахмут була унікальною тим, що вагнерівці покладалася на формування в’язнів, щоб атакувати українські окопи, здолати їхню оборону та викрити вогневі позиції України.
Здатність Росії поповнювати свої лави, часто недостатньо підготовленими силами, свого часу була однією з її переваг, оскільки це змусило Україну ризикувати своїми краще навченими підрозділами, щоб зупинити сирі війська, які росіяни вважали витратним матеріалом.
Але Україна дала відсіч, попри втрату позицій у місті та зазнавши величезної кількості втрат. Вони скористалися перевагами відкритих полів і смуг дерев на околицях і використовували високоточну артилерію, надану Заходом, наприклад реактивні установки HIMARS і 155-мм гаубиці, щоб поранити і вбити російських військових на відстані.
Тепер Росія має вирішити, чи намагатися наступати на захід від Бахмута. За кілька кілометрів розташоване місто Часів Яр, але Україна може відійти на висоту між ними, де вона може обстріляти наступаючі російські війська. Швидше за все, росіяни зосередяться на обороні Бахмута та підступів до нього.
Поштовхи битви за Бахмут ще не повністю відомі, як щодо загальних втрат з обох сторін, так і щодо кількості втраченого чи знищеного обладнання, чи боєприпасів. За оцінками Заходу на початку цього року втрати Росії у поранених і загиблих становлять приблизно 200 000 осіб з моменту її вторгнення, і вважається, що втрати України приблизно такі ж. У битві за Бахмут втрати суттєво зросли.
“Цей розділ буде закрито, навіть якщо бої тривають на полях за межами міста, але він багато говорить про бажання українців воювати, хоча солдати можуть ставити собі питання, чи боротьба за Бахмут була зумовлена політичними міркуваннями над військовими, — сказав Кофман.
Обговорення