Думки у британському виданні The Telegraph колишнього міністра оборони Великої Британії Бена Уоллеса
Джерело: Gazeta.UA
Контрнаступ України триває успішно. Повільно, але невпинно, українські солдати проривають російські позиції. Іноді двір за двором, іноді село за селом, Україна має імпульс та рухається вперед.
Чоловіки та жінки ЗСУ ще раз доводять нам у НАТО, наскільки ми їх недооцінили. По-перше, наш істеблішмент сумнівався у їх здатності захистити країну від російського вторгнення. Забагато країн чекали, щоб побачити, в який бік повіє вітер. Світові мислителі, з їхніми комп’ютерами та “знаннями Росії”, підрахували, що українці зможуть протриматися лише кілька тижнів і глибоко помилилися.
Виявившись неправими, вони переключили свій песимізм у контрнаступ. Не змогли усвідомити важливість людського чинника. Не змогли виявити в українцях той самий дух, яким ми мали в 1939 році. Не змогли згадати цитату Алана Тьюрінга, що “іноді саме люди, про яких ніхто нічого не може собі уявити, роблять речі, які ніхто не може собі уявити”. Вони не зрозуміли, що на війні найцінніше – це надія.
З літа Україна знову вчиться воювати на полі бою. Її сили адаптують тактику, засвоюють уроки та максимально ефективно використовують обладнання, яке ми їм подарували.
Вони використовують британську зброю і досягають показників успіху, які набагато перевершують усі очікування. Я пам’ятаю, як завітав до секретного місця за межами України, коли ми готували українських солдатів до використання ракет ППО StarStreak. Вони мали тиждень на навчання системі, на освоєння якої у нас йдуть місяці. Британський сержант вказав на молодого українця, який ледь вийшов із підліткового віку.
“Він не відпустить тренажер і не припинить тренування, доки не потрапить у ціль”, – сказав він. Цей хлопець збив два російські ударні вертольоти.
Коли надія поєднується з правильною зброєю, Україну не зупинити. Наш обов’язок – підтримувати надію та підкріплювати її грошима та обладнанням, доки роботу не завершать
Коли надія поєднується з правильною зброєю, Україну вже не зупинити. Наш обов’язок – підтримувати цю надію та підкріплювати її фінансуванням та обладнанням, доки роботу не завершать. Ось чому британські протитанкові ракети NLAW були такі важливі. Вони довели, що російську бронетехніку можна зупинити. І вони зупиняли їх сотнями дорогою на Київ.
Маємо шанс допомогти закінчити це. Російська армія тріщить по швах. Україна опанувала нову тактику подолання жахливих мінних полів, а удари ракетами Storm Shadow руйнують російські штаби. Ми – свідки початку битви за Крим.
Нам необхідно дати Україні підтримку, необхідну їй, щоб довести цю війну до кінця. Як міністр оборони, я дуже часто стикався з причинами не робити цього. Переважно від людей, які не знали різниці між одним кінцем гвинтівки та іншим. Час було витрачено на подолання інституційної інерції. Маємо пишатися нашим начальником штабу оборони і воєначальниками, які показали лідерство не лише всередині Британії, а й на міжнародному рівні.
Перш ніж залишити свою посаду, я попросив прем’єр-міністра збільшити суму в 2,3 млрд фунтів, обіцяну Україні цього року, щоб додати її до 4,6 млрд фунтів, які ми вже витратили. Велика Британія уже не є найбільшим європейським донором, а Німеччина.
Цю війну можна виграти. Володимир Путін зазнає невдачі. Так само як людські емоції ведуть Україну до успіху, вони також – неминучий недолік Путіна та його злочинного режиму. Романтика, егоїзм та помста змусили його напасти на Україну, і це буде його загибеллю. Його армія втратила понад 2500 танків, 6500 бронемашин та майже 300 тис. осіб убитими чи пораненими. Жодного командира, який вів на початку основні російські підрозділи в Україну, досі не лишилося на місці.
Путін відчайдушно чіпляється за дві останні речі, які можуть його врятувати – час і розкол у таборі союзників України
Путін відчайдушно чіпляється за дві останні речі, які можуть його врятувати – час та розкол у таборі союзників України. Велика Британія може щось зробити в обох випадках. Маємо допомогти Україні зберегти набраний темп, а для цього потрібно більше боєприпасів, систем ATACMS та Storm Shadow. І найкращий спосіб зберегти єдність міжнародної спільноти – це демонстрація успіху.
Україна також може відіграти свою роль. Середній вік солдатів на фронті – понад 40 років. Я розумію прагнення президента Володимира Зеленського зберегти молодь для майбутнього, але Росія таємно мобілізує всю країну. Путін знає, що пауза дасть йому час для створення нової армії. Отже, як це зробила Велика Британія у 1939 та 1941 роках, можливо, пора переоцінити масштаби української мобілізації.
Давайте не будемо зупинятись ні на день. Розберімося з цим. Світ спостерігає, чи має Захід рішучість відстоювати наші цінності та систему, засновану на правилах. Те, що ми сьогодні робимо для України, визначить напрямок усієї нашої безпеки на довгі роки вперед.
Обговорення