Американський журналіст і романіст, заступник редактора та колумніст газети The Washington Post Девід Ігнатіус поділився думкою про те, що як би зреагував президент США Дональд Трамп у випадку, якби російський президент Володимир Путін атакував Європу.
Джерело: Букви
Ігнатіус зауважив, що Путін є “параноїком” щодо своїх ворогів, і цієї весни може почуватись загнаним у кут. Армія РФ не просувається в Україні та зазнає значних втрат. Він не може допомогти Ірану, який є одним з його небагатьох союзників. А його найкращий друг у Європі – Віктор Орбан – програв вибори в Угорщині.
Імовірно, попереду очікується ще більше проблем. Російська економіка, попри короткочасний несподіваний прибуток від стрибка цін на нафту, перебуває в жахливому стані. Європейські країни стають сильнішими та злішими, сили НАТО розгорнуті від Білого моря в Арктиці до Чорного моря на півдні. А війна в Україні триває, і шанси на вирішальну перемогу, якої прагне Путін, невеликі.
Відтак, вважає журналіст, у такій ситуації Путін може задуматись про війну проти Європи.
Перспектива майбутнього конфлікту між Росією та Європою є темою важливого, але маловідомого дослідження, опублікованого в березні Юджином Румером, колишнім офіцером національної розвідки США з питань Росії, а нині старшим науковим співробітником Фонду Карнегі за міжнародний мир. Назва звіту підсумовувала його меседж: “Воююча та обложена: Росія після війни з Україною”.
Ось суворе попередження Румера: “Вдершись в Україну під хибним приводом необхідності забезпечити безпеку свого західного флангу, Росія готова вийти з війни менш захищеною, більш ображеною та більш загрозливою для Європи, ніж до війни. Її сприйняття загрози кине довгу тінь на Європу”.
Румер та його колеги з Карнегі пояснили в інтерв’ю цього тижня, чому постійним викликом безпеці для Заходу залишається війна в Україні, попри хаос іранського конфлікту.
“Я виходжу з глибокого переконання, що Європа є найважливішим театром військових дій для Росії. Саме там буде зосереджена енергія Путіна”, – сказав Румер. Він додав, що доки Путін живий, Україна буде “незавершеною справою”.
Майкл Кофман, ще один старший науковий співробітник Карнегі зазначив, що Росія не змогла досягти проривів, яких прагнула минулого року, і погано розпочала 2026 рік.
У березні РФ втратила від 30 000 до 35 000 загиблими і важко пораненими, ймовірно, втративши більше військ, ніж щомісячний коефіцієнт заміщення. Цього року, за словами Кофмана, “Путін буде намагатися підтримувати той самий темп, що й минулого року”.
Україна загрожує Путіну саме тому, що хоче бути частиною Європи. Це робить її кінчиком того, що він вважає європейським списом.
“З погляду Кремля, як неодноразово заявляли високопоставлені російські посадовці, Європа воює з Росією”, – писав Румер.
Поки Путін веде “гібридну” кампанію прихованого саботажу проти союзників України, Європа розуміє посил.
Росія “може бути готова застосувати військову силу проти НАТО протягом п’яти років”, – попередив Генеральний секретар НАТО Марк Рютте у своїй промові в Chatham House у Лондоні минулого року.
“Не будемо обманювати себе, ми всі зараз на східному фланзі”, – сказав Рютте.
Цього тижня Росія посилила тиск на Європу, заявивши про можливість атакувати європейські країни, які виготовляють БпЛА для України.
Дмитро Медведєв, колишній президент Росії, який зараз, схоже, спеціалізується на брязканні зброєю, погрозливо опублікував на X, що заява міноборони РФ є переліком цілей: “Коли удари стануть реальністю, залежить від того, що буде далі. Спіть спокійно, європейські партнери!”
Путін – людина, яка ризикує, як показало його вторгнення в Україну. Що, якби він вирішив, що його вікно можливостей кинути виклик НАТО та нав’язати новий порядок?
У найзловіснішому уривку своєї доповіді Румер пише: “Якщо Путін справді має намір нав’язати своє бачення європейської безпеки континенту, він може вирішити, що час не на його боці, оскільки Європа поспішає переозброїтися, і розпочати атаку проти балтійського сусіда, щоб продемонструвати, що стаття 5 НАТО є по суті мертвою буквою”.
Що б зробив Трамп, якби Путін завдав удару по країні Європи? Трамп витрачає так багато часу на погану репліку НАТО, що європейці вже сумніваються в достовірності американських гарантій безпеки. Його останні антинатівські тиради зосереджені на відмові допомогти Сполученим Штатам та Ізраїлю у війні з Іраном.
Перед візитом Рютте до Вашингтона цього місяця Трамп назвав НАТО “паперовим тигром”, якого “Путін не боїться”.
Адміністрація Трампа навіть зафіксувала свої вагання у письмовій формі. Стратегія національної безпеки, опублікована в листопаді, закликала американців до неупередженості у збалансуванні зростаючого антагонізму між Росією та Європою.
“Управління європейськими відносинами з Росією вимагатиме значної дипломатичної участі США, як для відновлення умов стратегічної стабільності на всьому євразійському континенті, так і для зменшення ризику конфлікту між Росією та європейськими державами”, – стверджувалося в документі. Не дивно, що європейці хвилюються.
Однією з найнепростіших речей, які Трамп міг би зробити у зовнішній політиці, було б відмовитися від союзників Америки по НАТО в Європі в той момент, коли вони стикаються зі зростаючою, явною загрозою з боку РФ.
Як пише Румер, “Трансатлантичне розлучення до того, як Європа побудує свою звичайну оборону та розв’яже проблему стримування ядерних загроз з боку Росії без ядерної парасольки США над нею, створить вікно можливостей для Володимира Путіна для реалізації своїх амбіцій”.
Європа чує сирену вночі. Трамп настільки зайнятий своїм списком антинатовських скарг, що, здається, глухий до того, що може стати найбільшою кризою його президентства.
“Якщо одного дня історики запитають: “Хто втратив Європу?”, що скажуть у відповідь радники Трампа з національної безпеки, що не виходять з рівноваги?”, – резюмував Ігнатіус.